Записки мікроавтобуса

Якось зайшов до когось, хотів щось спитати.
Гостьової книги в нього не було, а смітити в каментах не хотілося.
Тому вирішив таки зробити собі гостьову.

Швидше за все, після того, як я відповів на запитання - я видалятиму камент.А може й ні.Побачу.

Я сподіваюся, Янукович розведеться і одружиться на топ-моделі.

Якщо не так, то не страшно.
Прошу вітати нову першу леді України:

Мама поїхала в санаторій.

Сьогодні вранці троє мужиків стояло перед пральною машинкою і, чухаючи потилиці, думали.

Сесію закрито.
Завтра поставлю підписи у завідуючого кафедри, якого не було ні сьогодні, ні вчора, і буде тотал геппі енд.

Електроніку здавав стандартно:
вчив лабораторні, підходив, здавав. Правда, не свої варіанти здавав, але теорію дійсно вчив.
Я знав, що другу лабораторну він обов'язково перевіряє на правильність варіанту. Тому я її залишив на кінець.
Заздалегідь попрохав прошареного одногрупника зробити мій варіант, він погодився і зробив "за спасіба". Я подивився - ага, мої числа, навантажувальна пряма, п'яте-десяте. Ок.
Йду здавати. Він відкриває лабу і каже, шо це не мій варіант. Я, знаючи, що він прийом цієї лаби починає з цієї фрази з усіма, кажу, що це мій варіант і пропоную перевірити. Він дістає цю ж лабу мого одногрупника і відкриває. У мене очі лізуть на лоба: лаба повністю така сама за виключенням кількох чисел і графіків. Тобто, для видимості змінено кілька коефіцієнтів, не більше того.
Викладач починає читати мені моралі на тему того, шо не можна обманювати викладачів і т.д. Потім він висловлює припущення, що мене кинули, бо я заплатив за цю лабу гроші. Я погоджуюся і смірьонно киваю головою.
Бац! Ставить трійку і каже, щоб я приходив на модуль. Ураа!
Прийшов, написав модуль (читай: контрольну роботу), отримав підписи в бігунках. Вільний!


Вища математика - це вже не так просто.
Тут вже теорію не почитаєш.
Тобто, читаючи підручник (у нас винятково хороший підручник!) я практичні завдання навчитися вирішувати не можу. "смотрю в книгу - вижу фигу".
Тому я підійшов до викладача, попрохав, щоб вона дала мені номер репетитора, з яким я міг би позайматися. Репетитором виявилася її колега.
Три заняття по півтори години. 450 гривень.
Після цих занять я успішно написав дві контрольні роботи (ряди та криволінійні інтеграли) і склав іспит.
До цього я купив за 60 гривень індивідуальні домашні завдання, переписав і здав.


Можна вважати, що на вищу математику я витратив 510 гривень + надцять годин, які я просидів на лекціях (можливо, через це лектор на іспиті була до мене досить поблажливою). Результуюча оцінка - 60, мінімальне "задовільно".

От цікаво, можна це все діло вважати хабарем?

Ви пишете у коментарі, я даю Вам колір. Ви ходите по квартирі, фотографуєте речі цього кольору і викладаєте їх у Вашому повідомленні.

Отже, мій колір, отриманий від sen_was_a_wom  - "темно-зелений".


Конспект студентський


Комікси діснеївські і Василь Козаченко (стояли поруч без мого втручання)


Папка для документів напівпрозора.


Шкарпетка свіжовипрана і не покладена у шафу.


Шарф, який я маю повернути чарівній kuxja 


З цукерками вазочка.


Вода Моршинська (зелений - корок, а не вода).


Крутий чудак на кухні.


Низини на глобусі.

Питання від isneeer :
1. Який у тебе найяскравіший спогад з дитинства, пов'язаний з радістю?
2. Що в Італії ти любиш найбільше (ОКРІМ культури харчування))?
3. Чому бонетівцям не вдається тебе збити із шляху істинного і заохотити бухати разом з ними (це ж все ще так, правда?)?
4. Яка твоя найвеселіша пісня?
5. Чи є такий предмет одягу, що ти хотів би мати в гардеробі, але не наважуєшся придбати?


1. Літні канікули. Від А до Я.
2. Спосіб приготування :)))
3. Бо я не споживаю в Україні (так, правда, і навіть бажання пройшло).
4. Товарищ (велкам ту спейс) Ляпіса
5. Ні, немає. Все, шо я можу купити, я купую, а все, що я не можу купити.... гм, у мене виходить переконати себе, шо воно мені непотрібне.

Питання від kuxja :
1. Яких би політичних заходів (накази, закони!, штрафи, податки etc) і стосовно чого ти вжив, якби мав можливість?
2. Твій улюблений звір/тварина.
3. Навіщо тобі люди?
4. Твоє перше враження про людину часто відповідає поточному(на даний момент, про тих людей, яких ти знаєш більше трьох місяців)?
5. Постав собі запитання, на яке хочеш відповісти.

1. В дитинстві я погрожував батькам, що забороню варити борщ. Зараз я би лише заборонив батькам запихати дитину харчами (при цьому батьки мали би влаштовувати дитині шоколадно-цукерково-сухарикову голодовку, шоб вона сама попрохала їсти).
А взагалі політичні заходи мої всі були би спрямовані проти менталітету нашого суспільства. А такі речі законами та указами не пофіксиш. Тут нам допоможе лише його величність Час.
2. Собака. Здорова, як теля.
3. Складне питання. Можна сказати, що я би давно спробував віддати Богу душу, якби не відчуття того, шо я комусь потрібен (на вершині хіт-параду - брат, якому тяжко було би без мене після смерті батьків).
Можна сказати, шо кожна людина - це вузловий атом у кристалічній ґратці - суспільстві. Зникнення одного атома потягне за собою викривлення гратки заради "вдоволення апетитів" атомів у зв'язках. Те саме з людьми. Якщо хтось зникне - ми компенсуємо це. Але з викривленнями.
При цьому, якби мене поселили на безлюдний острів з інтернетом, книгами, телебаченням відеоархівом і кока-колою, але без людей (в тому числі в асьці - 0 контактів онлайн), я би почав рвати на собі волосся на другому тижні.
4. За шкалою "нуль або один" - відповідає у 99,9% випадків. За шкалою "можна спілкуваться/ніззя" - відповідає у більшості випадків.
5. Чого мені хочеться найбільше? - Скальп викладача з електроніки і його підпис у всіх потрібних для мого заліку відомостях.


Правила квесту прості:
1. Відписуєтеся у коментарях.
2. Я даю питання.
3. Постите собі у жж відповідь.

Win XP Pro

На компі мамині робочі файли в папці Д://фонд.
Вже не раз я оті файли звідти кілляв в процесі різноманітних експериментів.

Отже, шо я хочу зробити:
- написати бат-файл, який би при запуску автоматом синхронізував файли на флешці і у папці (можна тупим копіюванням заново синхронізувати)
- причепити його в автоекзек кожну добу

Хто може накидати приблизний вигляд бат-файлу?
Як причепити в автоекзек на кожну добу?


З.І. Да, я таки форматнув розділ харду, на якому були всі мамині документи. Робочі документи. За останні кілька років.

Ахаххаха. Охооохоо, держіть мене, бо я лопну.

У п'ятницю викладач з математики дала мені "останній шанс". Треба було повчитися і завтра здать домашню роботу.
Я всі вихідні нічого не робив. Під вечір попрохав у одногрупника з варіантом № три його домашню роботу. Надумався здавати чужий варіант. Ризик, всі діла.

Щойно зрозумів, що цей одногрупник випадково зробив мій четвертий варіант.


псто пикч:


апд: закінчив я халяву перемальовувать о 5.47. Через годину з гачком вставати. :)

хаха!

Сьогодні у моїй сім'ї не те, що переворот, але знамєнатєльне дійство.

Мій брат (у якого втрата слуху - майже стовідсоткова) вперше пропав з дому у вихідний день. Тобто, як правило він ходить у свою спец. школу по будням, а по вихідним - сидить дома. А сьогодні о дев'ятій ранку зібрав манатки і поїхав на тренування у лижну секцію.

А потім повернувся додому. Але не сам, а з другом.

І це все - дуже добре. Бо для мене це значить, що потроху він знаходить своє місце у суспільстві поза сім'єю.

А коли вже знаєш свої академборги, починає мучити совість.

Сьогодні спілкувався з товаришем. Такий, як я: розумний, але недисциплінований, лінивий, вчиться за схемою "до экзамена бывает или дофига или один день".

Так виявилося, що у нас обох, коли ми сидимо над навчанням до четвертої-п'ятої години ранку, починає боліти серце. Не факт, звичайно, що це серце, але за суб'єктивними враженнями - воно.


Jager (21:03:14 15/01/2010)
и хоть универ это страшная лажа

Jager (21:03:23 15/01/2010)
но без него ещё в разы хуже

http://www.formspring.me/8RydeR

Флешмобим, раз вже на то пішло.

Дорогі френди, вітаю вас з Новим 2010 роком, Різдвом і всією іншою благодаттю, шо снізошла на наші голови за останні 2 тижні.
У мене питання, шановні.

Я отримав пропозицію переїхати в Італію на навчання після другого курсу (на якому я зараз навчаюся).
Житиму я в сім'ї своїх "других батьків".

Обдумую цю пропозицію і шукаю плюси і мінуси. Шалено хочеться покинути свій університет і перестати гризтися щовечора з батьками (по телефону ми ще гризтися не навчилися), і дико жаль залишати друзів. Це основні аргументи на даний момент.

На які аспекти Ви би радили звертати увагу? Цікавить абсолютно все, що могло би допомогти дійти до виваженого, максимально наближеного до "правильного" вибору.

Дякую заздалегідь :)

Вже третій рік поспіль я купую, абсолютно випадково, щорічне видання журналу Кореспондент "Весь ... рік у фотографіях".

Дивно те, що я ніколи не дивлюся на газетні прилавки, але ще не пропустив цього видання ні разу :)

Я сьогодні так шикарно лабу здав, так шикарно лабу здав!

На дев'ять з можливих десяти балів.

Отже, по пунктам:
- на титульній сторінці було вказано, що я вчуся у 203 групі (насправді - 201)
- там же прізвище викладача було Чебанюк, замість правильного "Шевченко"
- внизу стояв підпис "Київ-2006" (довідка: зараз 2009й закінчується)
- лабораторна робота була виконана не за моїм варіантом ( я взяв готову програму, і вже після того, як всю її розібрав по кісточкам, зрозумів, що то не мій варіант)
- останній, адовєйший пункт, для людей "в темі". Викладач попрохав, щоб я результат виконання програми запрінтскрінив. Оскільки ми працюємо з ассемблером, то там купа всяких траблів з роботою програм. Власне, з моїм компілятором моя програма не запускалася, а на виправлення часу не було. За 2 хвилини була написана програма, яка виводила на екран три стрічки тексту. Результат її роботи я і запрінтскрінив. Про те, що там середнє значення елементів масиву було взято з кандачка, я вже не згадую.

Правда, на захисті довелося попотіти. Кожну кому поясни, призначення кожного регістра згадай, числа з бінарного коду до десяткового переведи, типи регістрів процесора та співпроцесора згадай.

Отак от. Здаємся, сесія грядьот :)

Оо, до морозу додався сніг. Жити можна :)

Якби ще хтось хороший вітер забрав - було би чудово.

Навулиці -15 градусів Цельсія. Прогнозують зниження температури.

Ох. Це неможлива країна і неможливий народ. Умом Россию не понять. І т.д. і т.п.

Думаю, ви вже знаєте, що я в метро знімаю слухові апарати і одягаю навушники. Відповідно, щоби знову "почати чути" мені треба зняти навушники й одягнути апарати. Апарати дуже маленькі і їх легко порозбивать/загубить, тому я їх одягаю в спокійних місцях, де мені ніщо не заважатиме.

У зв'язку з цим виникла проблема: коли до мене звертаються з якимось запитанням, треба проводити всі вищеописані процедури, а це часозатратно і я ризикую своїми причиндалами слуховими. Пояснювати, що я глухий? Не спрацьовує, бо люди перепитують "шо, правда?". Я став говорити "scusa, sono italiano, non capisco l'ucraino" (вибачте, я італієць, я не розумію української - приблизний переклад). Досі чудово спрацьовувало за випадком деяких казусів (так, я натрапляв на уявних земляків :) )

Сьогодні був черговий казус. Гріх і сміх, так сказать.

Стою на зупинці біля обласної лікарні. Підходить тіло. Шось середнє між гопніком і шафьором маршрутки. Пузо - як у Черновецького. Зростом на голову нижчий за мене. В руці - літрова пляшка пива (повна), на плечі - сумка.
Підходить, шось питає. Знімаю навушники, проговорюю стандартне привітання:
- Скуза, соно італьяно, нон капіско л'украіно.
Він шось бурмоче собі під носа, відходить до інших людей. До речі, це був мій перший фейл: поки я йому розказував, шо я італьяно, з моїх навушників Фліт гордо кричав "їжачооооооооок, їїїїїїжачоооок".

Потім знову підходить. Простягає пляшку пива, жестом вказуючи "пригощайся!". ВІдмовляюся, усміхаючися.

Потім шось говорить. Знімаю навушники. Він каже:
- Ду ю спік Інгліш?
- Но! - кажу я після довгих роздумів з відповідним виразом обличчя.
- Шо, і по українське тоже нічого не понімаєш?
Тут вже я мовчу. Стоїмо. Під'їждає маршрутка, він знову до мене і каже, показуючи на неї рукою:
- Паєхалі!
- Но! - і показую йому на тролейбусні дроти, мовляв, мені тролейбус треба.
Як на мене, отут був мій фейл, бо я не мав зрозуміти, що він каже "поїхали!".

Мовчить. Потім знову:
- Гроші є?
- *мая твая...*
- Дєньгі єсть?
- *мая твая...*
- Дай грошей.

Показую жестом, шо я його не розумію. Він вже жестом, тручи пучки рук, показує "грооооші". Я роблю вигляд, шо не розумію. І думаю:
- Як буде казать "євро" або "долар", то буду махать наліво і направо, шо отам Європа, а там - Америка, а тут - Євро-2012.

Тут вже він, слава мегабайтам, сів у маршрутку і поїхав.
Такі от діла. Цікаво, якби я не був "італьяно", він би все одно грошей попрохав, чи ні?

Моїй державі нафіг не треба такі студенти, як я. Та ще й на бюджеті.

Мені не в універ треба було йти на "розробника програмного забезпечення та бета-тестера", а на курси програмістів. Це той рівень, який відповідає моєму емм... інтелектуальному рівню рівню мотивації.

Люблю говорити зі своїм ноутбуком :)

Щойно згодував йому три сторінки тексту і попрохав розпізнати. Він прийняв лише дві.

Мама почула лише " дарагой, шо значить "два", якщо "три"? "

Треба кидать найух універ.

А то вчитися не вчуся, працювати не працюю.